Новини

Останній запис на фейсбук-сторінці заповідника «Асканія-Нова» датується 24 травня. Так само «мовчить» його сайт. Не виходять на зв’язок знайомі співробітники заповідника. Це наслідки окупації Херсонщини, її людей, міст, сіл і природи теж.

Востаннє в Асканії-Нови розповідали своїм читачам у ФБ про необхідність фінансової підтримки, бо треба купувати корми для тварин і хоч якось вести господарську діяльність. Що зараз відбувається із колективом Асканії, чи всі живі-здорові, можемо тільки потримати за них кулаки. Голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк розповідав під час онлайн-заходу, присвяченого долі об’єктів ПЗФ, що найбільша проблема зараз – це люди.

– Про працівників нацпарків та заповідників нам майже нічого невідомо. А саме люди охороняють ці заповідні об’єкти, без них це будуть просто території, – переконаний Олексій Василюк. – Про Азово-Сиваський національний природний парк, що на межі з Кримом, взагалі інформації нема. Не знаємо, що з працівниками парку «Меотида», які мешкали у Гурзуфі та Маріуполі. Відомо лише про двох людей, які змогли виїхати. Так само знаємо, що двоє працівників Приазовського парку виїхало з Мелітополя. У середньому в одному нацпарку працює по півтори сотні осіб. В Асканії – понад 200.

У Національній академії наук України теж не мають точних даних про колективи та установи, що їй підпорядковані. Директор Інституту еволюційної екології НАН України Володимир Радченко розповідав газеті «Світ», що не до всіх установ і людей можна дістатися. Зокрема нічого невідомо про Український степовий заповідник. Його дирекція розташована в місцях, де вже тривалий час йдуть активні бойові дії. Зв’язку з людьми немає. В окупації опинилися Луганський природний заповідник, Чорноморський біосферний заповідник і Херсонська гідробіологічна станція.

У Гетьманському парку не можуть підрахувати збитки…

Непроста ситуація і в тих заповідних об’єктах, які пережили окупацію. Як і в лісових господарствах, котрі вже звільнені від російських загарбників, на першому місці стоїть проблема розмінування територій. Через цю небезпеку науковці не можуть проводити повноцінні дослідження. Та навіть порахувати збитки, яку ж шкоду завдали окупанти довкіллю.

Національний природний парк «Гетьманський» розташований на Сумщині. Його територія – понад 23 тис. га. Охоплює одразу три райони Сумщини, один з яких – Охтирський. Саме він знову став зоною бойових дій. Через замінування та близькість бойових дій свої плани та дії науковцям треба узгоджувати з Сумською військово-цивільною адміністрацією. Звісно, дозволяють бувати не всюди.

Заступник директора НПП «Гетьманський» Олександр Кварта розповідає, що Охтирському району дісталося найбільше, місто було окуповане з перших днів війни. Офіс парку розташований саме тут, так само в Охтирці проживає більшість працівників установи. Через ракетні та артилерійські обстріли пошкоджено більшу частину парку. Це мішані та хвойні насадження. Але назвати точні цифри, скільки саме дерев пошкоджено, яка це сума збитків, не можуть. Для цього треба ретельно обстежувати місце боїв, а цього не дозволяє робити ВЦА через наявність вибухових предметів.

За словами Олександра Кварти, працівники продовжують проводити природоохоронні та протипожежні заходи, а от наукова робота на паузі.

А в Древлянському заповіднику знайшли рідкісні орхідеї

24 червня у природному заповіднику «Древлянський» (Житомирщина) провели наукову експедицію. Це перша «вилазка» у природу за час війни. Як і Гетьманський парк, заповідник пережив окупацію. Через обстріли тут було сім пожеж, вогонь охопив понад три тисячі гектарів. Горіли не лише листяні насадження, а й луки, пасовища, сіножаті.

Чи не найбільша втрата заповідника – 500-літній дуб заввишки 25 метрів. Він був візитівкою «Древлянського», сюди ходили на фотосесію туристи та місцеві. Окупанти навмисно обстрілювали саме цю територію. Працівники заповідника переконані, що робили це навмисно, аби знищити пам’ятку природи.

Зараз працівники заповідника спільно з саперами Збройних Сил України проводять розчищення та розмінування лісових доріг і мінералізованих смуг. І намагаються відновлювати наукову діяльність там, де це безпечно.

– Проводилася оцінка екосистем на територіях Народицького та Розсохівського відділень заповідника, – пояснює к.б.н., старший науковий співробітник, член-кореспондент Лісівничої академії наук України Олександр Орлов, який долучився до експедиції. – Планувалося подивитися рослинність на луках, бо саме в цей період, особливо на болотних ділянках, зацвітає основна частина орхідей. Їх зареєстровано тут п’ять видів. Ми зробили понад 60 описів рослинності. За результатами цих виходів ми бачили тисячні популяції двох видів орхідей – пальчатокорінника м’ясочервоного і пальчатокорінника травневого. У 90-х роках науковці фіксували пальчатокорінник плямистий, він вважався таким, що зник, а в цій експедиції ми його знайшли. Також ми натрапили на плодоріжку рідкоквіткову, цей вид не знаходили вже 90 років.

Науковці працювали на тих ділянках, де впливу війни майже не помітно. Олександр Орлов переконаний, що шкоду, завдану Древлянському заповіднику російськими військами, будемо відчувати роками. І не лише тут. У списку постраждалих – острів Джарилгач, національні парки «Святі гори» та «Кремінські ліси». А загалом – третина площі всіх природоохоронних територій або ж 1,2 мільйона гектарів. Саме такі цифри озвучує Міндовкілля щодо заповідних територій, які через бойові дії опинилися під загрозою знищення чи вже зазнали пошкоджень.

Інна ЛИХОВИД,
Газета “Природа і суспільство”