У деяких областях України екологічна ситуація не сумісна зі здоровим
життям. Про це свідчить екологічний рейтинг, зроблений Фокусом.
Еклогічна ситуація кожної області оцінювалася за 6 показниками: викиди
в атмосферу забруднюючих речовин; скидання стічних, шахтно-кар'єрних і
колекторно-дренажних вод; частка питної води, яка за якістю не відповідає
стандарту; створення особливо небезпечних відходів I-III класів (неонові лампи,
батарейки, кислоти тощо); концентрацію нітратів у ґрунті; а також середньорічну
дозу радонового опромінення, одержуваного людиною, що 80% часу проводить у
приміщенні. Як результат, найбільш небезпечними для здоров'я виявилися
Дніпропетровська, Запорізька та Донецька області, найбільш безпечними -
Чернівецька, Закарпатська та Волинська. За словами екологів, українці, які
проживають на Українському кристалічному щиті - насамперед у Кіровоградській та
Дніпропетровській області - отримують підвищену дозу радонового опромінення. На
Рівненській АЕС не передбачений проектом ставок-охолоджувач, внаслідок чого станція
змушена використовувати води річки Стир, в якій час від часу екологи фіксують
радіоактивний тритій. Якщо для України вміст тритію у воді не повинен
перевищувати 30 тис. Бк/л, то у країнах ЄС допустима концентрація цього
радіонукліду складає 100 Бк/л.
Примітно, що українські екологи не змогли надати необхідні дані щодо
забруднення води і грунту, в тому числі і радіонуклідами. Деякі відкрито
визнавали недосконалість існуючої системи моніторингу і зазначали, що за
наявними даними ніяких узагальнень робити не можна. За словами експерта
Національного екологічного центру України Віктора Мельничука, система
моніторингу не працює належним чином останні десять років.
«То бензину немає, щоб поїхати і взяти проби, то кадрів, - нарікає він.
- Крім того, прив'язка до гранично допустимим нормам забруднення, що прийнято в
Україні, - хибний шлях оцінки стану навколишнього середовища. Приміром, зараз
екологи визначають, грубо кажучи, скільки дафній або личинок риб загине при тій
чи іншій концентрації шкідливих речовин у воді, не беручи до уваги ситуацію в
екосистемах, якість води, її здатність до самоочищення, відмінності від
початкового стану».
Центральна геофізична обсерваторія у 2016 році перевірила на наявність
нітратів грунт у тринадцяти областях України, у 2014-му досліджувала лише одну
область, а до цього, в 2010-му - ще чотири.
З радіацією ще гірше. На територіях, прилеглих до уранових шахт
Кіровоградщини, заміри рівня радіації не роблять. В Україні також немає
актуальних карт забруднення територій радіоактивними цезієм і стронцієм. Єдину
карту радіаційної активності з потужністю експозиційної дози
гамма-випромінювання надає Центральна геофізична обсерваторія України.
«Оскільки гамма-випромінювання розподіляється більш-менш рівномірно по всій
Україні (за винятком Чорнобильської зони та кількох районів на півночі Житомирської
області) і до того ж постійно змінюється, ніяких серйозних висновків на
підставі цієї картки зробити не можна», - запевняє заступник начальника відділу
радіаційного екологічного контролю обсерваторії Жанна Лук'янова.
За наявності вичерпних даних щодо радіації, а також забруднення ґрунту
і води Кіровоградська та Харківська область у рейтингу опустилися б нижче.
Дослідження буде корисно українцям, які хочуть знати, яким повітрям вони
дихають, яку воду п'ють і що може бути в тих продуктах, які вони їдять.
2 Закарпатська область
Викиди в атмосферу забруднюючих речовин (2015 рік) - 4,4 тис. т
Скидання стічних вод (2015 рік) - 32 млн куб. м
Створення відходів I-III класів (2015 рік) - 2,5 тис. т
Середньорічна доза радонового опромінення - 2,2 МЗв
Кількість злоякісних новоутворень на 100 тис. населення (2015 рік) -
235
Середня тривалість життя (2015 рік) - 70,7 років
В Закарпатській області, де немає великих підприємств, а значна частина
території покрита горами, найкраща екологічна ситуація в Україні. Тут фіксують
найменшу кількість онкозахворювань, область скидає в річки найменше стічних
вод, а обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу одні з найнижчих в Україні.
Між тим, в селі Рокосово Хустського району вже не перший рік чекають на
утилізацію або вивезення за межі населеного пункту близько 200 тонн токсичних
відходів, до складу яких входить симазин, атразин, прометрин і інші отруйні
речовини.