Новини

Понад 500 видів мурах були знайдені в місцях, де вони не повинні бути, сіючи хаос у місцевих екосистемах. Як це зупинити?

У 2001 році в Брісбені, Австралія, працівник телекомунікаційної служби потрапив до лікарні через укус комахи, який викликав сильні печіння. Червона вогняна мураха, що походить з Південної Америки і сумно відома своєю отрутою, агресивністю та здатністю завдавати шкоди сільському господарству, прибула і викликала тривогу. Пізніше вчені зазначили, що боротьба з її вторгненням була «війною, яку ми не можемо дозволити собі програти».

Маленькі «загарбники» поширені повсюдно. Аргентинські вогняні мурахи побудували суперколонію, що тягнеться від Португалії до Італії. У крихітній острівній державі Яп маленька вогняна мураха змусила фермерів покинути свої поля. Отже, проблема гірша, ніж вважається. 

Дослідження, опубліковане в Current Biology, документує вдвічі більше випадків мурах-іноземців, ніж було відомо раніше: понад 500 їх видів знайдено там, де вони не мають бути. Але лише третина цих видів була помічена на кордонах — решта проскочили непоміченими.  

«Ми лише торкнулися поверхні проблеми», — каже Марк Вонг, еколог з Університету Західної Австралії та провідний автор нового дослідження. Вонг і співавтор Бенуа Генар є дослідниками National Geographic.

З того часу, як люди пересуваються по світу, мурахи подорожують з нами автостопом, переважно з такими товарами, як продукти харчування, рослини та ґрунт. Ці мурахи-«туристи», як їх охрестила одна газета 1939 року, мандрують світом принаймні з 1600-х років.

Чужі мурахи можуть завдати шкоди екосистемам, порушуючи зв’язки між організмами, споживаючи ресурси та вбиваючи інші організми. Ця шкода збільшується: з 1930 по 2021 рік інвазивні мурахи завдали економічних збитків на суму приблизно 51 мільярд доларів . І вони можуть завдавати шкоди, чи то вторгненням на кухню, чи то кусанням дітей на дитячому майданчику.

Червоні імпортовані вогняні мурахи, Solenopsis invicta , є одними з найпоширеніших і екологічно руйнівних. Крім невеликого розміру, поведінка виду допомагає визначити його помітність. Проте, деякі можуть бути непомітними для людей. Приміром, у Швейцарії, є новий інвазивний вид мурашок, який люди можуть бачити, оскільки вони утворюють стежки, як автомобільне шосе.

Знання, де шукати, має вирішальне значення, щоб зупинити мурах-прибульців, і саме тут допомагають дослідження Вонга. Він з колегами вивчив 146 000 спостережень за мурахами-прибульцями за останні 200 років! Отримана карта показує, що мурахи можуть створити колонію практично в будь-якій точці планети, залежно від виду. 

Щоб зупинити прибульців-мурах, екологи та чиновники повинні знати, звідки вони походять і де можуть зупинитися на своєму шляху. Більшість цих загарбників прибули з тропіків і субтропіків, зокрема з Центральної та північної частини Південної Америки та островів Південно-Східної Азії, — районів з високою щільністю та різноманітністю мурах.  

«Ми показали, звідки види походять і куди вони потрапляють», — каже Вонг. «Але величезна прогалина на цьому шляху: як вони туди потрапили? Для більшості видів ми просто не знаємо».

Зміну клімату також необхідно враховувати, оскільки вона сприятиме вторгненню мурашок. Тому що інвазивні є тропічними або субтропічними видами. І тому більше територій стане придатними для них.

Покращення виявлення мурах на кордонах - критично важливе. Дослідження, подібні до дослідження Вонга, яке виявляє регіони-«донори» мурах, можуть допомогти країнам знати, як налаштувати процеси скринінгу для типів цих комах, які, як правило, походять з цих територій. Країни можуть запровадити суворий контроль над рослинами та ґрунтом, як це зробили Нова Зеландія та Австралія. У тихоокеанському регіоні вже існує хороша співпраця у протидії мурахам. Нова Зеландія працювала зі звичайними країнами-донорами мурашок у боротьбі з інвазивними видами та знизила рівень забруднення ними приблизно на 99%. Загалом, люди «успішно» знищили екзотичних мурах, які колись поселилися в дикій природі - приблизно у 50 випадках. Зупинити загарбників на ранній стадії є ключовим. І це реально зробити лише на ранніх стадіях. А коли вони стануть масовими, про це можна вже забути.

У випадку нашестя рудих вогняних мурах, імпортованих в Австралію, експерти швидко спрацювали, щоб стримати поширення мурах. Такі зусилля коштують дорого, але ціна програшу в битві за викорінення виду буде набагато більшою, зазначають біологи.