Новини

Люди поділяють елементи спільної мови з іншими мавпами, розуміючи багато жестів, якими дикі шимпанзе та бонобо спілкуються.

До такого висновку дійшли автори відеодослідження, під час якого волонтери перекладали жести мавп. Це зробили дослідники з Університету Сент-Ендрюс.

Це припускає, що останній наш спільний предок із шимпанзе використовував подібні жести, і що вони вірогідно були «відправною точкою» для нашої мови.

Висновки опубліковані в науковому журналі PLOS Biology.

Провідний дослідник, доктор Кірсті Грем з Університету Сент-Ендрюс пояснила, що такий спосіб спілкування за допомогою жестів поділяють інші види людиноподібних мавп, включаючи горил і орангутанів.

«Людські немовлята також використовують деякі з тих самих жестів», — сказала вона BBC News.

«Тож у нас уже була підозра, що це спільна здатність жестикулювати, яка могла бути присутня у нашого останнього спільного предка.

«Тепер ми цілком впевнені, що наші предки почали б жестикулювати, і що це було кооптовано в нашу мову».

Це дослідження було частиною поточної наукової місії, щоб зрозуміти історію походження мови шляхом ретельного вивчення спілкування наших найближчих родичів мавп.

Команда дослідників багато років спостерігала за дикими шимпанзе. Раніше вони виявили, що людиноподібні мавпи використовують справжній «лексикон» із понад 80 жестів, кожен з яких передає повідомлення іншому члену їхньої групи.

Повідомлення на кшталт «пригости мене» передаються за допомогою довгого дряпання; погладжування ротом означає «дай мені цю їжу», а відривання смужок від листка зубами є жестом флірту шимпанзе.

Вчені використовували експерименти з відтворенням відео, оскільки цей підхід традиційно використовувався для перевірки розуміння мови у приматів. У цьому дослідженні вони перевернули підхід до оцінки здатності людини розуміти жести своїх найближчих родичів мавп.

Жести, які люди можуть розуміти від природи, можуть бути частиною того, що доктор Грем описав як «еволюційно давній, спільний словник жестів для всіх видів мавп, включаючи нас».