Новини

У Києві планується одна з найбільших спекуляцій на темі війни у 2022 році. Ідеться про намір спорудити Національне меморіальне військове кладовище  на заповідній території – урочищі “Лиса Гора” у Голосіївському районі. Керівництво міста розмістило на сайті міської ради проект рішення 3 жовтня 2022 року^[1]. Про це повідомляє Українська природоохоронна група.

Ми докладаємо чимало зусиль для допомоги ЗСУ, утім, не можемо погодитись з пропозицією зробити із заповідної території місце поховань. Вшанування пам’яті героїв-захисників є актуальною проблемою.  Водночас проблема захисту об’єктів природно-заповідного фонду не є другорядною, адже збереження об’єктів ПЗФ є умовою благополуччя населення України.

Переважна частина урочища “Лиса Гора” представлена крутими схилами, на яких збереглися навіть 400-річні дуби. Серед сотень вікових лисогірських дубів три з них отримали індивідуальний статус природно-заповідного фонду − “Дуб Тотлебена”, “Ополченський дуб” та  «Дуб-відун». Також окремою територією природно-заповідного фонду є  «Природне русло річки Либідь» біля підніжжя Лисої Гори.

Тут зустрічається понад 30 рідкісних червонокнижних видів рослин та тварин, зокрема вечірниця руда (Nyctalus noctula), нетопир білосмугий (Pipistrellus kuhlii), лилик двоколірний (Vespertilio murinus), жук-олень (Lucanus cervus), жовтюх шапранець (Colias myrmidone) та інші. Найціннішою є рослинність лучно-степових ділянок та східних схилів Лисої гори, представлена червонокнижними видами рослин та такими, що охороняються відповідною постановою Київради на місцевому рівні.

Частина території Лисої Гори має виключну історичну цінність – це місце розташування Лисогірського форту (найбільшого земляного форту  Європи 1871–1875 років), воно належить Музею “Київська фортеця” і її межі винесені в натуру. 1994 року тут оголосили регіональний ландшафтний парк “Лиса гора”. Це сталося зовсім не випадково, адже територія Лисої Гори є цінним природним і рекреаційним об’єктом.

Що необхідно знати тим, хто ніколи не був на Лисій Горі у Києві?

·                     це територія природно-заповідного фонду і згідно з Положенням про неї тут заборонено: будь-яке будівництво, зміна меж, пошкодження дерев і чагарників, трав’яного покриву, проїзд всіх видів транспорту, порушення форм рельєфу та будь-яка інша діяльність, що може нашкодити природним комплексам території. Порушення встановленого законодавством режиму території тягне відповідальність згідно зі статтею 252 Кримінального кодексу України;

·                     це територія, що становить археологічну цінність (і як форт, і як місце розташування давніх городищ та капищ часів Київської Русі), пошкодження яких тягне відповідальність згідно зі статтею 298 Кримінального кодексу України;

·                     це унікальна ландшафтна ділянка, де можна побачити природні схили Дніпра з багатовікови лісом;

·                     це територія з дуже складним рельєфом та стрімкими схилами, на яких тривають ерозійні процеси.

З втратою заповідного статусу цю територію можуть забудувати. Такі спроби були в кожного з одіозних мерів-забудовників Києва: О. Омельченка, Л. Чернівецького, а тепер і В. Кличка. Аж до 2022 року активістам-природозахисникам вдавалося протистояти спробам порушення природоохоронного режиму на території парку.

У нас є великі сумніви в правомірності дій ініціаторів рішення Київради.

По-перше, у проекті рішення ігнорується факт, що вся територія, про яку йдеться, належить до природно-заповідного фонду України. Організація  будь-якого об’єкта (включаючи кладовище і меморіальний комплекс), що порушує цілісність території, згідно зі статтею 252 Кримінального кодексу України, є правопорушенням.

З іншого боку, необхідно враховувати природно-територіальні особливості даного парку. Переважна частина місцевості представлена крутими схилами, на яких відбуваються стрімкі еродуючі процеси. Будь-яке будівництво складає додаткове навантаження на рельєф парку, в результаті чого відбудеться зсув ґрунтів та руйнування як самого рельєфу, так і будівлі. Для запобігання еродуючих процесів на Лисій горі природозахисники дбають про збереження ландшафту шляхом укріплення схилів. Для цього необхідне висадження відповідних видів рослин, коренева система яких дозволить укріпити схил. З іншого боку, необхідно запобігати будь-якій антропогенній діяльності, яка може порушити цілісність рельєфу на даній території. Отже, спорудження будь-яких комплексів на території РЛП “Лиса гора” є недоцільним з точки зору природно-територіальних особливостей даного парку, що взято за основу при наданні території природоохоронного статусу.

Для гідного вшанування пам’яті загиблих воїнів  необхідно передусім  обрати територію переважно рівнинного характеру, що унеможливить ризики зсуву ґрунтів і руйнування меморіального комплексу. По-друге, місце для меморіалу має розташовуватися в межах транспортної доступності для всіх охочих вшанувати пам’ять героїв. Крім того, досить важливою є наявність інфраструктури поблизу меморіального комплексу. Дані потреби вимагають обґрунтованого вивчення та оптимальної організації меморіального комплексу, який відповідатиме низці критеріїв, при цьому не вступаючи в суперечності з законами по захисту природоохоронних об’єктів.

Не можна вшановувати полеглих знищуючи те, що вони захищали! Саме природна, історична і археологічна спадщина, а не лише державні кордони, є Україною, саме збереження її пам’яток є сенсом захисту України.

Чимало з полеглих героїв – Кияни, які присвятили своє життя захисту природних перлин Києва. Усі ці люди вже поховані. Чи ж пан В. Кличко пропонує ексгумацію і перенесення полеглих захисників України і перенесення їх тіл з різних областей на Лису Гору у Києві? Виглядає не дуже правдоподібно.

Але більш цікавим є другий момент. Ідеться про територію з надзвичайно складним еродуючим рельєфом і уявити поховання або будь-яке будівництво на активно еродудучому схилі крутизною 60 градусів − важко. Єдине рівне місце, де хоча б теоретично можна облаштувати поховання − це степова ділянка на західних схилах гори загальною площею 11 гектарів! Але ця ділянка особлива, адже саме на ній зростають два види рослин, занесених ло Червоної книги України. Для чого ж тоді виділяти для кладовища всі 140 гектарів заповідного парку, коли навіть теоретично його розмістити можна лише на 11 гектарах?

Проект рішення Київської міської ради “Про розроблення детального плану розташування Національного меморіального військового кладовища  на території урочища “Лиса Гора” у Голосіївському районі міста Києва” очевидно підготовлений не з державницькою позицією і суттєво порушує чинне законодавство України.

Українська природоохоронна група звернулася  до Президента України, Прем’єр-Міністра та Генерального прокурора України з проханням зупинити прийняття цього протизаконного рішення.