Новини

Список того, чого не можна робити з точки зору людини, котрі змінюють планету. Так от, є ще одна. Насправді було кілька планів затопити частини Сахари, оскільки великі ділянки найбільшої піщаної пустелі світу фактично знаходяться нижче рівня моря. Варто пам’ятати, що пустеля Сахара — це величезна територія, яка охоплює приблизно 9,2 мільйона квадратних кілометрів на більшій частині Північної Африки. 

Ідея вперше виникла у шотландського інженера Дональда Маккензі, який хотів затопити басейн Ель-Джуф, перетворивши його на те, що він назвав Сахарським морем. Він запропонував створити канал довжиною 644 кілометри від Марокко до басейну, таким чином утворивши внутрішнє море розміром приблизно з Ірландію, або 96 560 квадратних кілометрів. 

У 1870-х роках капітан французької армії Франсуа-Елі Рудер був натхненний завершенням будівництва Суецького каналу і запропонував 193-кілометровий (120-мильний) канал, який би з’єднав Середземне море з частиною пустелі Сахара на півдні Тунісу, таким чином затопивши понад 4828 квадратних кілометрів землі. Чоти — це райони солоної рівнини, які півроку є солоними озерами. 

План отримав благословення Фердинанда де Лессепса, французького дипломата, який став чимось на кшталт знаменитості після своєї роботи над створенням Суецького каналу. Вартість на той час становила близько 25 мільйонів франків. Ідея полягала в тому, щоб відкрити більше торгових шляхів для французьких кораблів. Де Лессепс і його друзі хотіли зробити середину Північної Африки більш вологою і родючою. Незважаючи на роботу Рудера над проектом, план так і не був реалізований, хоча було профінансовано кілька дослідницьких поїздок у цей район. Відкриття того, що ця територія насправді не нижче рівня моря, а також зростання витрат означали, що амбітні плани так і не були реалізовані. 

Хоча план остаточно провалився, він надихнув письменника Жуля Верна включити будівництво каналу в його роман « Вторгнення в море» 1905 року, в якому землетрус зрештою викликає утворення внутрішнього моря в Північній Африці. 

Подальший план створення моря посеред Сахари запропонували в Єгипті. Проект «Плоушер» - ініціатива Комісії з атомної енергії США з використанням ядерних бомб для створення каналів для затоплення западини Каттара, який лежить на 60 метрів нижче рівня моря.  Проте, використання мирних ядерних вибухів було заборонено декількома міжнародними договорами, а проект «Плоушер» був припинений у 1977 році.

Зовсім недавно, у 2018 році, фірма з Кремнієвої долини під назвою Y Combinator оприлюднила свою ідею боротьби з глобальним потеплінням шляхом затоплення району пустелі Альгодонес Дюн у Каліфорнії. Їхній план полягав у тому, щоб створити мільйони квадратних мікрорезервуарів площею 0,4 гектара (1 акр), які дозволили б рости водоростям, які діяли б як поглинач вуглецю. Не дивно – оскільки вони встановили ціну на цю ідею приблизно в 50 трильйонів доларів, – проект ще не запрацював.