У мозку людей вперше виявили
частинки мікро- та нанопластику. Дослідження американських науковців на зразках
тканин мозку, печінки та нирок від померлих людей, зібраних в 2016 та 2024
роках, показало в 7-30 разів вищу концентрацію мікропластику в мозку, ніж у
печінці чи нирках. Ба більше, за вісім років концентрація мікропластику в мозку
зросла більш ніж на 50 відсотків. Про це розповів The Conversation з посиланням
на препринт науковців.
Дослідники використали метод
хроматографії та спектроскопії для визначення кількості мікро- та нанопластику
у зразках тканин. У 2016 році концентрація у мозку складала 3,057 мікрограмів
на грам, а у 2024 році зросла до 4,806 мікрограмів на грам. При цьому
концентрації у зразках мозку варіювалися до 8,861 мікрограмів на грам. Для
порівняння, концентрації у печінці та нирках у 2024 році становили 465
мікрограмів на грам та 666 мікрограмів на грам відповідно. Дослідження зразків
під електронним мікроскопом показало, що більшість з них мала форму уламків і
розміри менше 200 нанометрів. Найбільш поширеним типом пластику був поліетилен
— він складав 74 відсотки від усього мікропластику в мозку.
Оскільки усі зразки тканин
мозку отримали з фронтальної кори, нейрони якої часто уражаються під час
деменції, науковці припустили зв'язок між збільшенням концентрації
мікропластику в мозку та збільшенням поширення хвороби Альцгеймера й інших форм
деменції. Утім, для підтвердження цього зв'язку потрібно провести подальші
дослідження.
У яких ще органах знаходили
мікропластик
-
Мікропластик виявили й у людській
крові — його знайшли у зразках крові 17 з 22 учасників дослідження. Як і в
мозку, поліетилену в крові було найбільше.
-
А забруднення мікропластиком
артеріальних бляшок пов’язали з більшим ризиком інфарктів та інсультів. У таких
пацієнтів також вчетверо збільшувався ризик смерті у найближчі роки.
-
Мікропластик знайшли у п’яти
типах тканин людського серця, в якому було дев’ять різних видів пластику,
зокрема і занесених випадково хірургами.
-
Сліди мікропластику виявили й у
чоловічих статевих залозах — сім’яниках. А наявність його у сім’яниках собак
пов’язали з погіршенням репродуктивних функцій.