Новини

Для успішного розмноження влітку європейським кажанам, які живуть у лісах, потрібні складні лісові структури як на мікросередовищі, так і на рівні ландшафту. Зокрема, результати з Харківської області (Східна Україна) демонструють, що великі насадження зрілих лісів віком понад 90 років покращили розмножувальну діяльність рукокрилих, їхню чисельність і загальне видове багатство. Чисельність і видове багатство зросли від нагірних ділянок, оточених сільськогосподарськими угіддями, до річкових або прибережних ділянок з високим лісовим покривом.

Такі результати нещодавно опублікованої статті в журналі Forests міжнародної групи авторів з Українського центру реабілітації рукокрилих (UBRC) та Інституту досліджень зоопарку та дикої природи імені Лейбніца (Leibniz-IZW).

Зрілі листяні ліси є найбільш цільовим типом лісу для лісозаготівлі через високі потенційні доходи від продажу деревини на міжнародних ринках. Тому біорізноманіття, пов’язане з цими лісовими насадженнями, знаходиться під загрозою в усьому світі. Однією з груп видів, яка є ключовим об’єктом збереження, є кажани.

Наукова група за 10 років дослідила, як на різноманіття кажанів впливають типи ґрунтового покриву та вік лісових насаджень у Харківській області на північному сході України, на межі лісостепу і степової зони. Фрагментовані широколистяні ліси, типові для цього регіону, є звичайними для регіонів з помірним кліматом, але зв’язок між різноманіттям кажанів, ґрунтовим покривом і структурою лісів залишається в основному недостатньо вивченим. Проте розуміння таких взаємозв’язків має ключове значення для розробки ефективних заходів збереження.

Результати показали, що інтенсивність рубок тут відрізнялася між районами і не була пов’язана з кількістю стиглих лісів. Це дозволило вченим вивчити, як на скупчення кажанів вплинула частка суцільних рубок і зрілих лісів у ландшафті.

 «Найпомітнішим результатом було явне збільшення різноманітності кажанів поблизу річкових місць проживання, ще більше посилене наявністю зрілих лісів із середнім віком понад 90 років», — говорить співавтор доктор Єгор Яцюк з Тартуського університету (Естонія). ). - «Хоча старі ліси становлять 22% усіх лісів у Харківській області, поєднання зрілих дубових лісів і річкових місць існування охоплює набагато менші території, що значно обмежує території, придатні для кажанів».

 «Наше дослідження показує, що старі ліси та річкові середовища існування сприятливі для розмноження рукокрилих, чисельності окремих видів кажанів і загального складу спільноти. Той факт, що ми бачимо однакову реакцію на ландшафтну структуру на різних рівнях екологічної організації, підкреслює важливість збереження зрілих дубових насаджень і прирічкових середовищ існування для збереження різноманіття рукокрилих у регіоні. Мені дуже сподобалося працювати з харківськими дослідниками рукокрилих, їхній ентузіазм і груповий дух надихнули мене», – додає старший автор доктор Вікторія Радчук, науковий співробітник Leibniz-IZW Кафедра екологічної динаміки.