Тривалий час динозаврів
вважали неповороткими холоднокровними тваринами, на кшталт тих, що живуть нині,
рептилій. Однак сучасна наука встановила близькість динозаврів до птахів, які,
як і ссавці, належать до ендотермних (теплокровних) організмів. Тепер нове
дослідження показало, коли саме деякі динозаври могли набути здатності
підтримувати постійну температуру тіла.
Дромеозавр, різновид пернатого
теропода, в уявленні художника / © Davide Bonadonna, Universidade de Vigo, UCL
Уявлення про холоднокровність
динозаврів 1968 року оскаржив палеонтолог Роберт Беккер (Robert Bakker).
У своїй книзі “Єресі про динозаврів: нові теорії, що розкривають таємниці
динозаврів та їхнього вимирання” він дійшов висновку, що насправді
динозаври були теплокровними, спритними істотами, більше схожими на сучасних
птахів, ніж на ящірок та інших рептилій. Згодом багато тверджень Беккера
підтвердилися, і тепер ця точка зору переважає в палеонтологічних колах (хоча
деякі деталі застаріли).
Ба більше, з точки зору
сучасної кладистики птахи і залишаються динозаврами – однією з груп
манірапторів. Оскільки видів птахів на сьогодні більше, ніж видів ссавців,
виходить, що за різноманітністю динозаври на сучасній Землі все ще перевершують
найбільшу групу своїх конкурентів.
У 2022 році дослідження, в
основу якого ліг хімічний аналіз скам’янілих останків динозаврів, показало, що
багато хто з них, включно з двоногими тероподами та довгошиїми зауроподами,
були теплокровними.
Однак досі залишалося
незрозумілим, у який момент відбувся поділ і частина динозаврів набули
ендотермності. Відповідь на це питання, схоже, знайшла міжнародна команда
вчених з Іспанії, Великої Британії та низки інших країн. Їхнє дослідження
нещодавно опублікував журнал Current Biology.
Фахівці вивчили поширеність
динозаврів у різних кліматичних зонах за часів мезозойської ери, приблизно
66-230 мільйонів років тому. Для цього дослідники розглянули дані про тисячу
викопних решток, а також кліматичні та географічні моделі того періоду та
еволюційні дерева динозаврів.
У підсумку
вдалося з’ясувати, що дві з трьох основних груп динозаврів – тероподи на кшталт
тиранозаврів (Tyrannousaurus rex) і велоцирапторів (Velociraptor),
і птахотазові (Ornithischia), включно з родичами рослиноїдних
стегозаврів (Stegosaurus) і трицератопсів (Triceratops), –
переселилися в більш холодний клімат на початку юрського періоду, приблизно 180
мільйонів років тому. Це дає змогу припустити, що саме тоді в них могла
розвинутися ендотермія, тобто здатність до підтримання відносно постійної
внутрішньої температури тіла.
У попередніх
дослідженнях вчені знаходили у викопних рештках ознаки теплокровності у
представників обох груп. Зокрема, відомо, що деякі тероподи і птахотазові
володіли “протопір’ям” і пір’ям, що утримують внутрішнє тепло.
Аналіз також
показав, що зауроподи, або ящероногі – третя група динозаврів, що включає
бронтозаврів (Brontosaurus) і диплодоків (Diplodocus) –
навпаки, продовжували триматися в більш теплих районах планети.
“Наше
дослідження показує, що різні кліматичні уподобання в основних груп динозаврів
виникли за часів події Дженкінса, приблизно 183 мільйони років
тому, коли інтенсивна вулканічна активність призвела до глобального потепління
та вимирання груп рослин. Тоді ж з’явилося багато нових видів динозаврів.
Розвиток ендотермії, що, можливо, став результатом цієї екологічної кризи,
ймовірно, і дав змогу тероподам і птахотазовим успішно розвиватися в більш
холодному середовищі. Ця особливість зробила їх більш рухливими та здатними
довше зберігати активність, швидше рости та народжувати на світ більше
потомства”, – підсумував один із авторів роботи Альфіо Алессандро
К’яренца (Alfio Alessandro Chiarenza), афілійований із
Університетським коледжем Лондона (Велика Британія) та Університетом Віго (Іспанія).