Новини

27 листопада у ВРУ розглядався у першому читанні законопроект про оцінку впливу на довкілля, який ВРУ відправила на доопрацювання через опір з боку депутатів з бізнесового лобі.

Нагадаємо, що оцінка впливу на довкілля (ОВД) – це відома в Світі та дієва процедура оцінювання впливу майбутньої планованої діяльності на довкілля, яка гарантує екологічну безпеку, а, отже, безпеку для життя та здоров’я людей. Відсутність в Україні інституту оцінки впливу на довкілля спричиняє катастрофічні, часто невідворотні, наслідки для життя людей, коли реалізовуються інвестиційні проекти, які приносять прибуток вузькому колу бізнесменів, а страждають тисячі громадян України. Сьогоднішня ситуація в Україні – це життя без контролю, коли невідомо, який завод будується біля вашого дому, чому хворіють ваші діти, чому рівень онкозахворювань найвищий у Європі, чому рівень смертності такий високий, а середня тривалість життя така коротка у порівнянні із західними державами.

Країни, які дбають про життя та здоров’я своїх громадян, забезпечують баланс економічної та екологічної складової у своєму розвитку і безумовно мають дієвий механізм оцінки впливу на довкілля. Канада має ЦОВВ, який займається оцінкою впливу на довкілля, Європейський союз має оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище ще з 1985 року. Запровадження механізму оцінки впливу на довкілля є також серед євроінтеграційних вимог до України. І, якщо ми на ділі, а не на словах прагнемо до Європи, то прийняття законопроекту № 2009а є власне конкретним практичним кроком в цьому напрямку. Оцінка впливу на довкілля – це процедура, яка допомагає державним службовцям приймати виважені рішення. Під час ОВД врівноважуються інтереси бізнесу, держави та народу і довкілля.

Емоційність виступів депутатів О. Продан та В. Пинзеника без обґрунтованих аргументів  про загрозу для бізнесу з боку процедури оцінки впливу на довкілля наштовхує на думку про їхню зацікавленість у підтримці наявних станом на сьогодні корупційних схем, які існують щодо у даній сфері та некомпетентності щодо обов’язку виконання Україною взятих нею міжнародних зобов’язань та статті 16 Конституції України про гарантування екологічної безпеки.  Пані О. Продан у своєму виступі безапеляційно заявляє, що планується новий регуляторний корупційний інструмент. Звичайно, дається взнаки наша теперішня реальність, коли законотворці навіть читаючи законопроект, розроблений на основі Директиви ЄС № 2011/92/ЄС, вбачають те, що звикли чи хочуть бачити – можливості для корупції. Також викликає принаймні подив той аргумент, що запровадження процедури оцінки впливу на довкілля буде блокувати підприємництво і в Україні виробництво припиниться цілком. Виникає логічне запитання: “Чому європейські держави, за принципом яких і розроблений даний законопроект, належать до найбільш економічно розвинених, тоді, як в Україні, яка не має механізму ОВД, і довкілля занедбане, і економіка жевріє, і корупція процвітає?” Напевно тому, що багато «державників» живуть за принципом «чим гірше, тим краще» і в умовах повної неконтрольованості значно легше задовольняти власні бізнес інтереси.

Депутат Матвієнков з Маріуполя – міста, яке чи не найбільше в Україні потерпає від екологічних проблем, - і який пропонує розробити комплексну державну екологічну програму, як ніхто мав би знати скільки в Україні було і є різних екологічних стратегій і програм, які жодним чином не вирішують екологічних проблем. Саме запровадження європейських інструментів ОВД з чіткими прозорими процедурами має стати шляхом до практичного гарантування екологічної безпеки.

Як показує практика, некорупційний бізнес  зацікавлений у запровадженні оцінки впливу на довкілля, яка дозволяє їм реалізовувати принцип корпоративної відповідальності та працювати за світовими стандартами відкритості та прозорості. Несприйняття нових європейських принципів роботи, коли громадськість має вплив на процес прийняття рішень щодо будівництва екологічно небезпечних об’єктів, свідчить лише про небажання змінювати корупційну систему, при якій будь-яке рішення чи експертний висновок можна купити, і про те, що питання екологічної безпеки, які в Європі є серед основних пріоритетів державної політики, витісняються фінансовими бізнес інтересами.    

Ну що ж, теперішній склад ВРУ демократичного скликання вчергове показав, що захищає інтереси власного бізнесу. Для них Україна – це територія, де заробляють. Українці – трудовий ресурс, а довкілля – джерело ресурсів. Розкрадання природних ресурсів, погіршення стану довкілля, збільшення рівня смертності буде продовжуватися, поки ВРУ буде приймати лобістські, а не державницькі рішення. Дуже хочеться вірити, що Україна все ж таки наблизиться до когорти тих держав, які усвідомлюють важливість збалансованого розвитку економічної, екологічної та соціальної сфери та забезпечення екологічної безпеки для своїх громадян, бо слід пам’ятати, що «ми не отримали довкілля у спадок від своїх батьків, ми взяли його у борг у своїх дітей».

*      *        *