Хай  буде  мир,  хай  будуть  діти!

    Таке гасло виголосив у  своєму зверненні представник Німеччини (Ваймар) професор  Хартмут Кепплер – Голова Міжнародної організації «Допомога дітям Чорнобиля» до учасників наукового симпозіуму «Інформаційно-соціальні проблеми Чорнобильської катастрофи», що проходив 23-26 червня 2010 року в Києві в рамках Першого Всеукраїнського з’їзду «Медична та біологічна інформатика і кібернетика» з міжнародною участю.

     За 24 роки чорнобильської катастрофи Україна отримала багато допомоги від іноземних друзів, було і є чимало проектів в справі підтримки постраждалих від глобального опромінення (годі згадати тільки один факт: 19 травня 1986 року, менше, як за місяць, чорнобильські радіонукліди були знайдені в молоці годувальниці в місті Осака в Японії). З кожним роком така допомога зменшується, а проблеми залишаються  ще й в найтяжчому вигляді – генні поламки передаються нащадкам.

     Не зменшується тільки молодий запал у красивої сивої людини Хартмута Кепплера, який планує створення для дітей, які постраждали від Чорнобильської  катастрофи,  міжнародного україно-білорусько-німецького реабілітаційного Центру в Україні імені  Йоганеса Фалька, великого німецького гуманіста, який у 1813 році створив у Ваймарі Будинок порятунку. Міжнародна  організація  «Допомога дітям Чорнобиля» з міста Веймера, головою якої є Хартмут Кепплер, а також  чудова актриса з Гамбургу Витта Поль  та  її організація «Дитячий повітряний міст» вносять великий вклад в допомогу дітям Чорнобиля. 

      Як свою лепту в створення Центру і продовження своєї гуманітарної місії благодійники передали до Києва сучасний прилад УЗІ-«ТITAN» (ціною – 15 тисяч євро!), що дозволяє діагностувати патологію щитоподібної та молочної залози. Прилад був переданий до Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення, на базі якого і створюється шляхом об’єднання фінансових, матеріально-технічних, кадрових і наукових ресурсів міжнародний україно-білорусо-німецький Центр для реабілітації постраждалих від Чорнобильської катастрофи дітей і вже плануються виїзні профілактичні обстеження мешканців віддалених районів, забруднених радіонуклідами. Головний лікар цього диспансеру Вадим Боженко сердечно подякував Хартмута Кепплера за передачу сучасного обладнання і постійну увагу до хворих дітей. В своєму виступі він звернув увагу на неприпустимо низький відсоток практично здорових дітей (18%) в Україні і підкреслив недостатність  фінансування урядом сучасних вимог у лікуванні дітей.

     Блискучу доповідь з акцентом великої подяки на адресу Хартмута Кепплера зробив професор Олег Борисенко – хірург науково-дослідного інституту отоларингології ім.проф. О.С.Коломійченка АМН України. Учасники симпозіуму затаїли дихання, коли почули і побачили на слайдах рівень сучасної майстерності українських мікрохірургів в допомозі дітям. А коли заговорили і заспівали прооперовані діти вже зі слухом, то не соромно було дорослим витерти сльози. Завдяки старанням Хартмута Кепплера німецькими лікарями були запрошені до Німеччини українські фахівці для спільної подальшої роботи, якої попереду надзвичайно  багато. На сьогодні в Україні прооперовано 300 дітей, а такої допомоги потребують щорічно 500 дітей та підлітків. Одна система коштує 25 тисяч євро, держава до цього дня в змозі була виділяти безкоштовно всього 14-19 приладів на рік. Батьки в терміновому порядку шукають спонсора, бо після 5 років реабілітація у дитини проходить набагато важче. Хартмут Кепплер і його колеги допомагають і в цій справі.

        Широта планів Хартмута Кепплера в допомозі дітям України вражає. Він звертає увагу на необхідність впровадження методів очистки забруднених радіонуклідами продуктів, інкорпорація яких призводить до вад розвитку, зокрема у новонароджених, порушення імунітету, захворювань крові, зростань різних форм ракових захворювань тощо. Для практичної допомоги у вирішенні і інших важких проблем Хартмут Кепплер разом з Веймарською громадою дарує дитячому будинку «Чебурашка» смт. Ракитне Київської області автобус. А щорічне запрошення уражених радіацією дітей до Веймару! А скільки сотен індивідуальних звернень виконує ця благородна скромна людина!

     Хто ж він цей чарівник? З чого все почалося? Коли  його серце облилося кров’ю і не перестає своїми живильними соками рятувати наших дітей? Доцент Ваймарського інституту архітектури та будівництва Хартмут Кепплер у 1971 році після захисту докторської дисертації проходив стажування в Київському інженерно-будівельному інституті. Робоча група працювала над проектуванням захисних корпусів ядерних реакторів. Коли дізнався про катастрофу, то 27 травня вилетів у Київ для допомоги як фахівець. Але що вже можна було зробити, коли зрозумів весь жах того, що сталося.? Обурювався проведенням першотравневої демонстрації, міжнародної гонки миру, бачив переповнений дітьми вокзал того часу. Сподівається, що було це від необізнаності, інакше – це злочин. Забрав до себе у Ваймар новонароджену дитину свого українського колеги. З цього все і почалось. Людина з великої літери, він розумів, що головне – це врятування людей від радіоактивного опромінення, особливо дітей

     26 вересня  1990 року в Ваймарі було створене товариство «Допомога дітям Чорнобиля», и в цей же рік з Президентом фонду «Милосердя та здоров’я» академіком Костянтином Ситником була підготовлена перша угода про перебування дітей України в Німеччині для оздоровлення (від К.Ситника прозвучала подяка Хартмуту Кепплеру  і щире привітання учасникам симпозіуму).

     З тих пір у Німеччині ведеться гуманітарна допомога за сприяння Хартмута Кепплера,   проводяться операції на серці, на головному мозку.  За ці роки майже 140 груп дітей (більше 5500 дітей)  відвідали Німеччину, були оздоровлені і фізично, і духовно.

    Саме про велику роботу в напрямку розвитку духовного здоров’я говорив в своєму вступному слові  гуманіст Хартмут Кепплер. Він не оминув в своїх спогадах страшні роки окупації фашистами нашої України. Щороку 22 червня він з болем в серці покладає квіти до  могили невідомого солдата… І сьогодні робить все заради того, щоб між нашими народами був міцний мир і злагода.

      Діти радіють, коли їх вже як артистів запрошують виступати перед дорослими, перед їх благодійниками. Від виступу Київського дитячого хору  «Пташеня»  Ваймарський зал був в захваті. Чого тільки вартий був продемонстрований нам фільм, знятий під час перебування в Німеччині   ансамблю «Червона калина», де брали участь діти, евакуйовані з міста Прип’ять. Спів та танок про чорнобильську трагедію, поставлені талановитим керівником Тамарою Трепак, розчулили навіть мужніх чоловіків – учасників симпозіуму, а жінки відверто плакали. А плакати було від чого, бо деякі учасники ансамблю відлетіли янголятами до неба, про що був прочитаний талановитий вірш автором Олександрою Микитюк.

    Треба бути вдячними і за такий крок шановному Хартману Кепплеру: саме за його сприяння симпозіум по цій тематиці був включений до програми з’їзду з питань медичної та біологічної інформатики. А інформувати є про що. У великій доповіді Міністерства охорони здоров’я України, зачитаній професором Ангеліною Нягу, були представлені дані по майбутнім ризикам: тільки 643 тисячі дітей України отримали значне радіаційне опромінення. Що ж далі?

    Вражаючі дані представив професор Олексій Нестеренко, директор Білоруського інституту БІЛРАД. Прикро, що в Білорусі скорочуються чорнобильські програми, занижується статус забруднених територій, скорочується державна допомога постраждалим, повертаються  до розвитку атомної енергетики (прикро, але  і в Україні накреслюються подібні тенденції). Олексій Нестеренко  навів конкретні приклади роботи інституту. Це можна було слухати тільки щільно стиснувши зуби, щоб не стогнати. Там  діти працюють у радіологічних гуртках, малюють карти забруднення лісів для того, щоб батьки знали, де не можна збирати ягоди та гриби (цифри доходять до 174 тисяч бекерелів на 1 кг!). От таке дитинство в Білорусі.

     Вкотре  піднімає питання небезпеки об’єкту «Укриття» професор Юрій Лапшин з Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Мінприроди України, але офіційних конкретних відповідей досі немає.

     Нам здається, що за ці роки ми багато знаємо щодо ураження щитоподібної залози. Але доповідь Анатолія Чебана з асоціації «Лікарі Чорнобиля» вразила своєю конкретністю. Якщо читачі зможуть собі на хвилинку відчути цифру – 12 мільйонів кюрі радіоактивного йоду  - «подарунок» Чорнобиля, то не хочу, щоб вони відчули дію цієї цифри на майбутнє здоров’я людей, а особливо дітей, молодого покоління, яке потрібно було рятувати ще 24 років тому.

     Мій виступ звернув увагу присутніх на недопустимість замовчування урядом важких медичних проблем, які потребують першочергових фінансових витрат на 100% профілактичне обстеження дітей усієї України – майбутнього народу, бо за цей час відбулась велика міграція вражених Чорнобилем. Народжуються діти від опромінених в дитинстві батьків, у яких присутні поламки в хромосомному апараті. Для цього також конче потрібно впровадження запропонованого академіком Озаром Мінцером на пленарному засіданні з’їзду медичного електронного паспорта громадянина України. В ньому обов’язково має бути, окрім стандартних вимог, відображена для діагностики здоров’я майбутніх поколінь причетність людини до чорнобильської катастрофи (місце знаходження, час, батьки тощо). Назва моєї доповіді говорить сама за себе: «Чи жити нам завтра – залежить від нашої  позиції сьогодні». На жаль сьогодні брак йодної профілактики зробив свою чорну справу. До Уряду надходили занижені  професором  І.Ліхтарьовим (це він поставив свій підпис під дозволом будівництва міста Славутич на забрудненій радіонуклідами території) розрахунки доз. Національна комісія з радіаційного захисту населення давно викрила це, але важко подолати чиновницькі не фахові жорна. Ретельно перевіривши методики розрахунку доз опромінення, Голова НКРЗУ академік Дмитро Гродзинський, всесвітньовідомий радіобіолог, неодноразово виступав на засіданнях Комітету з чорнобильських проблем Верховної Ради, де переконливо доводив, що розрахункові дози зменшено у 200-300 (!) разів. Тобто, фактично населення отримало опромінення в сотні разів більше. Але... Не він очолює сьогодні НКРЗУ, а далекий від радіологічної науки нефахівець В.Скубенко, зате він народний депутат. І поруч з нам І.Ліхтарьов.

    Виступ автора  «Аплікатора Ляпко», керівника медичного Центру рефлексотерапії Миколи Ляпка зацікавив присутніх демонстрацією приладів, що посилюють імунний статус організму людини.

    З болем, співчуттям і нерозумінням  причин неуважного другорядного ставлення до героїв-чорнобильців, що врятували і Україну, і Європу, слухали учасники симпозіуму Володимира Ширяєва - віце-президента міжнародного благодійного фонду «Інваліди Чорнобиля», Олега Гончарова - Голову Черкаського віділеня «Союз Чорнобиль Україна» та Миколу Ісаєва - Голову секретаріату Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії «За добробут та соціальний захист народу». Вони з цифрами доказово показали, що чорнобильці не заслуговують такої неуваги зі сторони держави. І це все на фоні діяльності добродія Хартмута Кепплера та його багато чисельних колег у Німеччині, які багато років безкорисливо фінансують програми з допомоги постраждалим. Прикро!

      На закінчення симпозіуму прийнято багато пунктів резолюції зі зверненнями до Уряду України. Що буде почуте? Що буде виконано? А поки що чорнобильськими проблемами більше опікуються благодійні фонди України, окремі багаті люди і, до нашого сорому, багаторічні вклади закордонних благодійників. На жаль бракує наших Хартмутів Кепплерів! Необхідно об’єднати сили! Але тримаймося і працюймо зради нашого майбутнього – дітей України. Будемо сподіватись, що спільними зусиллями доброчинців буде зроблений  значний вклад в допомогу дітям Чорнобиля  і Міжнародний Центр все таки буде створено.

Голова Правління Благодійного Фонду

спасіння дітей України від Чорнобильської катастрофи,

член Громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я України,

Посол миру,

кандидат біологічних наук                                                             Наталія Преображенська

Від «Зеленого світу»: В скороченому вигляді стаття була надрукована в газеті «Голос України» 3 липня 2010 р.

                          *          *          *