Новини

Проєкт третього високогірного вітропарку передбачає будівництво на Вододільному хребті, яким проходить найбільший туристичний шлях регіону

Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ) – це найдовший маршрут області та один із головних в українських Карпатах. Він простягається зі заходу на схід майже на 398 км, від селища Великий Березний поряд з українсько-словацьким кордоном і до села Ділового, біля кордону українсько-румунського. ЗТШ проходить основними гірськими хребтами: Боржавським, Вододільним, Свидовецьким і Чорногірським.

Але ТОВ «УК "Вітропарки України"» розробило проєкт, за яким кілька десятків вітротурбін мають бути розташовані саме на Вододільному хребті – тобто просто на Закарпатському туристичному шляху.

Чи зіпсує це маршрут? Як вплине промислова забудова на сам хребет – гостроверхий і вузький? Чи справді для цього зрізатимуть верхівки гір? Як це відгукнеться туризму в регіоні загалом? Знову маса питань без відповіді. І жодної дискусії, крім емоційного обговорення проєкту в соцмережах.

Уже втретє на Закарпатті все відбувається за наперед відомим сценарієм: спочатку сесія сільської ради (у цьому випадку – Жденіївської), голосування за відведення земельних ділянок на Вододільному хребті та дозвіл на виготовлення технічної документації й виконання інженерно-геологічних досліджень цих ділянок для компанії «Вітряний парк Верховинський». Далі забудовник проводитиме роботи на дозволених ділянках, тоді фахівці презентують до обговорення детальний план території вітропарку, він пройде (або не пройде) ОВД – і почнуться роботи. Таку послідовність визначає закон.

Утім, як показує невтішний досвід полонини Руної, будівництво вітропарку може стартувати й до початку процедури ОВД або в її обхід. Отже, аналогічні рухи забудовника щодо Вододільного хребта викликають питання в громадськості.

Перша, до кого ми звернулися із цими питаннями, – обласна військова адміністрація. Управління туризму та курортів ОВА, за збігом, тепер активно піарить відкриття веломаршруту на ЗТШ із його східного боку, на Рахівщині. Ми ж поцікавилися позицією цього профільного підрозділу щодо промислової забудови головного маршруту Закарпаття з іншого боку, західного. На жаль, Укрінформ не отримав відповіді від керівниці управління. «Ми не коментуємо ці питання, є позиція ОВА щодо цього, тож звертайтеся до їхньої пресслужби», – усно відповіли на наш запит.

18 серпня ми звернулися до пресслужби з усним запитом на інтерв’ю з головою Закарпатської ОВА Мирославом Білецьким щодо побудови вітропарків на Закарпатті та скандалів, якими вона супроводжується. За день нам відповіли, що в пана Білецького дуже щільний графік й організувати спілкування буде можливо на початку вересня.

Водночас Укрінформ отримав відповідь від компанії ТОВ «УК "Вітропарки України"» щодо забудови Вододільного. Нас цікавило, чи справді компанія планує будувати вітроустановки по самому хребту, фактично знищуючи його природний ландшафт, і чи не бентежить забудовника те, що хребтом пролягає головний туристичний маршрут області.

«Наразі є дозвіл Жденіївської сільської ради на розроблення детального плану території. Це початковий етап, який передбачає подальші дослідження, погодження та громадські обговорення, – відповіли в компанії. – Лише після затвердження ДПТ можна буде говорити про конкретні місця розташування вітротурбін та параметри майбутнього проєкту. До того ж, як памʼятаєте, у Нижніх Воротах ми планували 30 турбін, а після всіх досліджень їхня кількість зменшилася до 16», – зазначили у «Вітропарках».

В очікуванні початку вересня і можливості поставити питання представникам регіональної влади запитуємо про це неофіційних експертів. На Закарпатті працює кілька туристичних організацій та асоціацій. Офіційної заяви щодо забудови ЗТШ вітряками, зазначимо, не зробила жодна.

Найперше цікавимося думкою голови Асоціації фахівців туристичного супроводу Закарпаття, історика, фахівця з туризму, тепер – військовослужбовця 82 окремої десантно-штурмової бригади Олександра Шершуна. Олександр каже, що рішення депутатів Жденіївської селищної ради віддати частину Закарпатського туристичного шляху під забудову вітряками призведе до втрати регіоном свого туристичного потенціалу.

Крім того, що це – частина головного туристичного маршруту Закарпаття, зазначив Олександр Шершун, це також об’єкт Смарагдової мережі (насправді Вододільний хребет є кандидатом на входження до Смарагдової мережі, як і полонина Руна, – ред.).

- Свого часу дуже багато регіонів, зокрема Закарпаття, хотіли бути причетними до Смарагдової мережі, бо це – бренд. Ну а зараз ці території просто беруть і здають під забудову. Тут хотілося б сказати, що одразу на двох стільчиках всидіти не вийде, – зауважив Шершун.

Поговорити про перетворення головного туристичного маршруту на промзону погоджується експерт зі сталого розвитку громад та туризму, керівник проєкту «Турінформ Закарпаття» Олександр Коваль.

- Звісно, ЗТШ – це цінність та гордість Закарпаття, він має своїх фанатів та навіть книгу. Ті ж громади, що розташовані навколо нього, не розуміють, як розвивати потенціал ЗТШ та скористатись можливостями цього. Тому вони обирають легший шлях – заробіток із промислової забудови високогір’я. Ті, хто ухвалює рішення, керуються іншими цінностями та інтересами.

Коваль наголошує, що природна, як і культурна, спадщина не належить комусь одному, це надбання людства.

- Але не на Закарпатті. Дуже шкода, що майбутні покоління не зможуть побачити цю красу. Очевидно, що тут більше не буде місця «повільному» туризму – оскільки руйнація унікальних ландшафтів та природних цінностей віднадить тих, хто цінує спокій, природу та можливість відновити тут сили, – додає експерт.

Цікавимося думкою Олександра Коваля, що, крім найбільшого турмаршруту, втрачає Закарпаття разом із забудованим вітряками Вододільним.

- Крім видовищних пейзажів, вауефекту, це ще й локальний патріотизм, бажання займатися розвитком потенціалу, створенням продуктів. Ми втрачаємо єдність, довіру між людьми, яку руйнує інвестор, місцева влада. Економічні втрати від забудови полонин вітровими електростанціями важко виміряти лише в готельних доходах чи продажах алкоголю та їжі – вони ховаються у втраті нематеріальної цінності природи, яка приваблює тих, хто цінує спокій, чисте повітря та екотерапію. Ці втрати невидимі у фінансових звітах, але гіркі для місцевої спільноти та економіки, що будує своє майбутнє на сталому та повільному туризмі, – каже Коваль.

Звертаємося ми й до Закарпатської обласної ради. Заступник голови Василь Дем’янчук спочатку обіцяє підготуватися і прокоментувати, але зрештою коментаря Укрінформ так і не отримує. Отже, контактуємо з більш публічним першим заступником голови облради Андрієм Шекетою. Пан Андрій попереджає, що говоритиме про вітряки радше як обласний депутат та закарпатець, адже його позиція не збігається з тою, якої дотримується більшість обранців.

- Я, зокрема, був єдиним із депутатського корпусу, хто підписав петицію про мораторій на встановлення вітряків на Закарпатті (зареєстрована громадськими активістами у січні 2025, зібрала підписи, але так і не була розглянута на сесії облради, – ред.) – бо вважаю, що ця тема є резонансною та має бути обговорена в сесійній залі. Перше, що хотів би сказати: я не підтримую будівництво вітряків на будь-яких хребтах, мені воно не подобається чисто візуально. Для мене ці високі споруди не є чимось прекрасним, чим би я захоплювався. Звісно, й атомна станція, ТЕЦ чи СЕС – не Версальський палац, але всі вони дуже корисні й мусять бути, бо всім потрібна електрика. Але не на хребтах. Я би будував їх нижче, не псуючи гір. Розумію, що на хребтах більше вітру – але й за меншої його потужності вітряки вироблятимуть енергію. Генерація і, відповідно, прибутки будуть трохи нижчі, але я впевнений, що суттєво на економічні показники це не вплине, просто окупність вимагатиме на пів року чи рік більше.

Власне, зазначає він, так переважно роблять в Європі, де вітряки розміщені здебільшого в низинах та полях.

- Щодо розташування вітряків на Закарпатті – у мене аналогія з туалетом у будинку: всі погодяться, що це дуже необхідна і корисна штука, але ніхто не кладе унітаз посеред вітальні. Така ж історія з вітрогенерацією – не треба нею засмічувати хребти!

Саме тому, каже Шекета, у свою минулу каденцію він виступав проти забудови Боржави.

- То був мій виборчий округ, і там була позиція громади – я мав сотні звернень від місцевих жителів, бізнесу та громад, які були проти вітропарку на Боржаві. Як депутат, реагував відповідно. Зараз навпаки: я бачу, що більшість місцевих громад за вітряки, вони раді цим проєктам, дозволяють їх та ухвалюють відповідні рішення, як це визначає законодавець. У всякому разі, звернень проти будівництва від місцевих жителів чи місцевих рад до облради немає. Тож якщо вони «за» і це їхнє рішення – як депутат облради я не можу їм суперечити, – підсумовує Шекета.

Перший заступник голови облради зазначає також, що насправді роль обласних депутатів у питанні будівництва вітряків – мінімальна: вони не дають жодних дозволів та не вирішують, заборонити чи дозволити.

- Так, ми можемо ухвалити політичні рішення, які не матимуть реального впливу. Тому коли нас із колегами тегають чи питають позицію щодо будівництва, це також не має сенсу, бо не облрада ухвалює рішення. По суті, ми не є суб’єктом в цьому питанні. Тут тегати й питати треба місцевих депутатів громад, які ухвалюють рішення.

Проблема ще й у тому, каже Шекета, що ситуація не комунікується офіційно, обговорення, часом геть не етичні, йдуть лише в соцмережах.

- Методи інформаційної боротьби забудовника чи команди забудовника проти екологів, із замовними брудними статтями, узагалі не витримує критики. Загалом, це дурна ситуація, яка ні до чого доброго не приведе, – упевнений депутат.

Водночас, акцентує він, забудовник зрештою реагує на суспільну думку – по Нижньоворітській ВЕС первинний план під тиском екологів був змінений, частину вітряків не збудували, частину перенесли на інші локації.

Обговорювати ж порушення закону в соцмережах, наголошує Шекета, – марна справа.

- Для цього є два шляхи. Перший – суди; другий, якщо суди не працюють, – вулиця. Інших варіантів немає. Влада буде реагувати на рішення або суду, або вулиці. У судах боротьба наразі триває. Тиску вулиці в цьому питанні ми на Закарпатті поки що не бачимо.

Своєю думкою поділилася й обласна депутатка (фракція ЄС) та водночас керівниця одного з найбільших бізнесів на Закарпатті Ірина Мацепура.

- Я все своє професійне життя провела на різних виробництвах, і мені подобається, що Закарпаття тепер індустріалізується. З будівництвом вітряків, з одного боку, ситуація давно назріла, ми за кордоном бачимо їх багато, і де лиш вони не розміщені. Також треба розуміти, що це державна програма із забезпечення альтернативними джерелами електроенергії. З іншого боку, для громад, які надають дозволи на розміщення вітряків, це немалі кошти в спорожнілі бюджети. За нині чинним законодавством, громади можуть претендувати на 3 відсотки з обороту за виробництво електроенергії. Залишилося розібратися: а де ж розміщувати вітряки? Закарпаття не є найвітрянішою областю, вітер тут середній. Але ж бізнес бажає всього більше – і більше вітру також, тому хоче на хребти. Тут і настає головне заперечення. Громада проти. Проти екологи, проти туристи, проти звичайні мешканці. І питання не лише структури ґрунтів, заповідності та рослин із Червоної книги. Може, треба вирости в горах, щоб зрозуміти позицію місцевих: хай будуть вітряки, але на найвищих точках – ні?

Депутатка наголошує, що вже багато років український бізнес підключається до європейського, і всі вже давно звикли, що, крім доходів, багато важить поведінка підприємців у соціумі.

- Тому дивує позиція немаленького за оборотами вітряного бізнесу з підкресленим нехтуванням позицією громади, яка вважає, що не потрібно забудовувати всі найвищі й, відповідно, туристично найбільш привабливі об’єкти Закарпаття. Що мене зачепило особисто в позиції «Вітропарків» – бажання будуватися на трьох із чотирьох хребтів. А також брудна кампанія з дискредитації наших екологів, які пішли в суд. Ці ж люди на виду мешканців області не перше десятиріччя, ми бачимо їх позицію в усіх голосних екологічних протистояннях. Але ніхто ще не опускався до замовних статей на якомусь київському сайті. Були, звичайно, різні уколи, але щоб отаке! Це дуже низько, – вважає Ірина Мацепура.

Вона зауважує, що коли тільки починалися конфлікти довкола вітряків, фракція «Європейської Солідарності» зробила офіційну заяву, що її депутати не проти альтернативної енергетики, але вважають за потрібне уважніше ставитися до місць розміщення вітряків. Тепер же готується звернення про впорядкування включення місць розміщення вітряків до Схеми планування області.

За матеріалами «Укрінформ»