Новини

     Вітаємо Вас зі святом! Сьогодні: Міжнародний день пам'ятників і історичних місць.

     Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам'яток і визначних місць (ІКОМОС), створеною при ЮНЕСКО. Відзначається з 18 квітня 1984 року. У Європі з історією поводяться набагато дбайливіше, там зберігають навіть історичні ландшафти і пейзажі місцевості. Наприклад, у Франції проводять відновлювальні роботи ландшафтів пам'ятних місць навіть після археологічних розкопок, а на півночі Англії, в практично незайманому вигляді збережений Адріанов вал, що протягнувся на 117 кілометрів, побудований при римському імператорі Адріані для охорони північних рубежів Імперії.

     Всі знають про гордість єгиптян - піраміди, греки обожнюють свій Акрополь, бо це образ країни, її лице, історичний імідж, національна ідея. До вивчення своєї історії залучають вчених всього світу, туризм підтримує економіку, годує народні ремесла, стимулює культуру.

     У 1924 році в СРСР Інструкцією Наркомпросу було розроблено Указ (на підставі постанови Всеросійського ЦВК і Раднаркому від 7 липня 1924 року), за яким виконавчим комітетам ставилося в обов'язок стежити за тим, щоб «городища, кургани, могильники та інші місця, що представляють історичну цінність , не відчинялися, не розкопувалися в будь-яких господарських цілях, а в окружності пам'яток залишалася б недоторканою охоронна смуга від однієї сажні і більше, залежно від розміру і значення пам'ятки».

     У 1934 році було прийнято постанову, згідно з якою заборонні заходи Указу стали вважати застарілими і непридатними внаслідок величезного розмаху господарського будівництва.

     У 1976 році був прийнятий Закон «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», але цей закон фактично не працює. На сьогоднішній день ситуація ще гірша - відповідних законів або немає, або вони не дотримуються, пам'ятники, історичні місця та заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, ніякого покарання.

     Із завоюванням Україною незалежності особливо гостро постало питання збереження пам’ятників національної історії та культури. І  23 серпня 1999 року вийшов Указ Президента України «Про День пам’ятників історії та культури». На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам’ятників історії та культури було ухвалено встановити в Україні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня — у Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток.

     На сьогоднішній день ситуація покращилася, але все одно пам’ятники, історичні місця й заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, ніякого покарання або ж відбуваються штрафом. Людина, яка не усвідомлює цінності подібних речей, має мертву душу, адже її ніщо не пов’язує з рідною історією та культурою. В умовах сучасного темпу життя з його гонитвою за матеріальними цінностями, постала загроза зубожіння духовного.

     Звичайно в цей день згадують про те, що кожна країна – це своя багатюща історія та культура. Кожна епоха залишає нам у спадщину якусь пам’ятку, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію, що, можливо, докорінно змінила життя держави, про певну визначну постать, що так чи інакше вплинула на становлення й розвиток країни.

     Українська історико-культурна спадщина величезна, і формувалась вона протягом багатьох століть дякуючи різним народам. На території України збереглись сліди декількох культурно-історичних епох.

     З часів первіснообщинного ладу дійшли унікальні залишки житла із кісток, петрогліфи (наскельні зображення) Кам’яної Могили, стародавні кам’яні скульптури; з культури скіфів і сарматів – багаточисельні кургани і городища. На півострові Крим залишились руїни грецьких поселень. Давньоруська культура знайшла своє відображення в видатних архітектурних пам’ятниках Києва і Чернігова. Та хіба можна перерахувати все!

      На території Полтавської області знаходиться один із найвизначніших археологічних об’єктів культурної спадщини України – «Більське городище» скіфської доби VІІ – ІІІ ст. до н.е. У 2006 році виповнилося 100 років від початку археологічних розкопок на унікальній пам’ятці. Широка відомість «Більського городища» як значного економічного, політичного і культурного центру скіфської доби - описана Геродотом, як столиця скіфів «Гелон».

      У межах заповідника добре збереглися не тільки фортифікаційні споруди, значні групи курганів скіфської доби, а й давньоруські городища, майдани, рештки промислових виробництв. Тут же розташовано чимало природних об’єктів з рідкісними рослинним світом та історичними ландшафтами. Серед них Ковпаківський дендропарк, Барвінкова гора, дуб Г.Сковороди, гідрологічні пам’ятки – Більське джерело також три  природних заповідника та численні урочища. 

      Приймаючи до уваги важливість збереження, враховуючи історичну значимість і унікальність історичного рельєфу та природного ландшафту постановою Кабінету Міністрів  України від 27.12.2001 року № 1761, комплекс пам’яток території на округи «Більського городища» Котелевського та Зінківського районів Полтавської області віднесено до категорії національного значення.

       Зважаючи на велике значення для історії та розвитку України, наявний факт існування древніх традицій державності та культури на нашій території, для охорони та використання залишків древніх захисних валів грандіозної фортифікації міста Гелон збереженого завдяки розташуванню на унікальному природному ландшафту, був розроблений авторський економіко – інвестиційний проект «Більське городище» та створений в 2003 році благодійний фонд « Гелон». Вказаний проект визнаний кращим за відсутністю аналогів в Європі  09.11.2004 року у м. Києві на Всесвітньому інвестиційному ярмарку  організованому Держтурадміністрацією України та був підтриманий Президентом України Кучмою Л.Д. і депутатами облради, визнаний і занесений до Програми ЮНЕСКО та згідно переписки фонду, «Більське городище» має перспективу внесення до Списку Всесвітньої Спадщини Людства ЮНЕСКО.     

      Наша пропозиція створення Національного парку України «Більське городище» підтримана Міністерством культури і мистецтв України згідно листа від 24.11.2004 року.    Поклавши в основу проект фонду «Більське городище» рішенням сесії Полтавської обласної ради від 15 квітня 2005 року «Про створення історико-культурного заповідника «Більськ»» та програму його розвитку на 2005-2009 роки» створили комунальне підприємство ІКЗ «Більськ», яке за сім років бездіяльності призвело до незворотних збитків та руйнацій на найбільшій археологічній охоронюваній території України «Більське городище». Не створено державного заповідника так-як нема генерального плану розвитку території, не оформлена землевпорядна  документація та не виконано жодного з основних пунктів Програми його розвитку.

      Не існує єдиного підходу до фінансування заповідників як на державному, так і на регіональному рівнях. Одному з невідомих причин припадає коштів на порядок більше, іншому - менше. Ускладнює ситуацію відсутність електронної паспортизації об'єктів культурної спадщини.      

      Саме тому органи виконавчої влади не володіють повною інформацією про наявність пам'яток та їхній стан. Знову ж таки через брак коштів на виготовлення документів та відсутність кваліфікованих експертів не зроблено грошової оцінки пам'яток. Та й у цілому облік заповідниками об'єктів культурної спадщини нормами законодавчих актів не регламентований. А неврегульованість питання передачі заповідникам у постійне користування земель призводить до пошкодження та руйнування згаданих об'єктів.

       Для збереження території «Більського городища» потрібно створити Національний парк України відповідно порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1094 підписану Прем’єр-міністром України В. Януковичем.

       Розробляючи концепцію моделі як національного природного, так і регіонального ландшафтного парку, слід виходити з того, що кожен громадянин держави — не просто людина, а частинка народу, українського етносу, носій його культури, що, відповідно, виражається у мові, традиціях, моралі, нормах поведінки.

       Створення цілісного комплексу – Національного парку України – шляхом об’єднання існуючих об’єктів природно заповідного фонду з включення об’єктів культурної спадщини з урахуванням туристичного потенціалу території з залученням громадян та створення відповідних підприємницьких структур для розвитку туризму – стане основою генерального плану розвитку території, з визначенням інфраструктури, що значно спрощує землевпорядні роботи, централізує  державний контроль та знімає напругу з бюджету.

       Ми подекуди й гадки не маємо, скільки пам’ятників європейського та всесвітнього значення збережено на території рідної країни. Охороною цієї величезної культурно-історичної спадщини займаються одиниці – фанатично віддані своїй справі люди. Їм не вистачає сил і коштів, тому хотілося б побажати більшої уваги й підтримки з боку держави в цілому та кожного громадянина зокрема тим, хто береже сьогодні історію, без якої, зрозуміло, немає й майбутнього…

       Просимо  підтримати ініціативу благодійного фонду «Гелон» щодо внесення до Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. -  створити на території «Більського городища» Національний парк України.                    

Прийняти участь у проведені «круглого столу» з вказаного питання 18.05.2012 року. 

           Світ несказанно багатий на культурні пам’ятники та різні історичні визначні пам’ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас. До того ж 2012-й оголошено Роком культури та відродження музеїв, тож він має стати ще й роком реформ, кардинальних системних зрушень.

Вітаю зі святом! Бережіть свою історію!

З повагою,

            Президент благодійного фонду «Гелон»,

            заступник голови Полтавського

            обласного відділення  УЕА «Зелений світ»          Володимир Віталійович Бідуха

                                               *          *          *