Новини

Розмова з головою КМДА О. Поповим (газета «День», 30 грудня 2011 р., стаття «Київська «горизонталь») почалася з теми долі скверу Василя Стуса. При цьому журналістка Лариса Івшина небезпідставно назвала сквер «славнозвісним» і «сумнозвісним».

Проте мені як одному з ініціаторів заснування цього скверу в останні дні старого і перші дні нового року довелося вислухати чимало відгуків читачів «Дня», які були обурені лицемірством київського градоначальника.

Для не посвяченого в історію заснування скверу читача здавалося б, чого ще бажати – голова КМДА називає дії депутатів Київради у питанні скверу Стуса помилковими і злочинними, що суперечать інтересам громади Києва. Більше того, він запевняє, що цю проблему буде вирішено і що його команда вже працює з судами.

Гай-гай, читачу… Отут-то ми, як у рекламних блоках по Українському радіо, мусимо вставити сакраментальне: «реклама!». Не вірте передвиборній агітації міського чиновника. Команда Олександра Попова справді працює з судами, але проти того, щоб сквер Василя Стуса був у столиці України. Апеляційна скарга п’ятьох активістів створення скверу Стуса на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від червня 2011 року досі чекає на розгляд у вищій інстанції. Саме завдяки професійним зусиллям юристів КМДА, Окружний адміністративний суд м. Києва дозволив чиновникам КМДА не виконували рішення Київради про створення скверу ім. Василя Стуса.

Коротко про історію заснування скверу. П’ятий рік київська громадськість бореться зі столичною владою за збереження скверу – залишку святошинського пралісу з 100-200-літніми дубами і соснами, де в 1965–1972 роках жив із сім’єю видатний поет. У мене лежать кілька масивних тек з документами щодо цього скверу – близько 5 кг. Тому детально описувати усі перипетії та багаторічне листування тут немає можливості. За весь цей час святошинською громадою було проведено багато суботників з упорядкування скверу, надіслано десятки, якщо не сотні звернень у різні інстанції, зібрано на підтримку понад тисячу підписів, встановлено пам’ятний знак видатному поету правозахиснику, проведено офіційні громадські слухання, на яких одноголосно районною спільнотою було схвалено створення скверу Василя Стуса.

Однак київська міська влада – рада та адміністрація – ігнорували думку киян, натомість швиденько продали земельну ділянку київської громади – майже один гектар – у приватну власність і блискавично, десь за місяць, оформили на цю землю право власності. Почалася судова тяганина. Дійшло до того, що забудовники за допомогою господарського суду Київської області заборонили киянам проводити протестні акції на території їхньої приватної власності. Пізніше у Вищому господарському суді нам вдалося домогтися скасування цієї постанови.

Та  забудовники начхали і на громадськість, і на суд. У Шевченківські дні – у ніч з 9 на 10 березня 2009 року – зрубали понад 140 дерев на висоті близько двох метрів (на нижчій висоті наше славне святошинське товариство заздалегідь обачно зашипувало майже всі дерева: шипування – екологічний термін забивання цвяхів у живі дерева з метою запобігання їх спилюванню).

Активісти Ініціативної групи сприяння створенню скверу ім. Василя Стуса спільно з адвокатом Романом Титикалом подали позов до Святошинського в м. Києві районного суду, і суддя своїм рішенням наклала арешт на цю ділянку. Забудовники оскаржили це рішення в апеляційному суді м.Києва і програли, потім почали шукати вихід з цієї ситуації.

Зрештою, після судових позитивних рішень на користь скверу Київрада запропонувала для скверу ім. Василя Стуса сусідню ділянку. 26 лютого 2010 року сесією Київської міської ради ухвалено рішення № 13/3451 «Про присвоєння скверу імені Василя Стуса». На цій пропозиції й зупинилася родина поета. Дмитро Стус сказав, що не хоче, аби порубані пеньки увічнювали пам'ять про його батька.

Районні організації Української народної партії, «Зеленого світу» та Ініціативної групи сприяння створенню скверу ім. Василя Стуса підтримали пропозицію родини Василя Стуса.

У зв’язку з прийнятим Київрадою остаточного рішення, районні активісти-позивачі зняли свої позовні вимоги до забудовника і Київради. Ми святкували перемогу. Навесні 2010 року на території «законного» скверу Стуса було проведене громадське відкриття скверу за участю народного депутата України Івана Зайця (саме тут, у святошинському окрузі, його двічі обирали кияни до Верховної Ради). Але знову зупинка! – «молода команда» Черновецького категорично відмовилася будь-що робити для увічнення пам’яті Василя Стуса і не відповідала на звернення громадськості або надсилала глумливі відписки на нашу адресу.

Наприкінці 2010 року Янукович призначив головою КМДА Олександра Попова, і три районні організації – Української народної партії, «Зеленого світу» й Ініціативної групи сприяння створенню скверу ім. Василя Стуса – звернулися у грудні 2010 року до О. Попова з проханням виконати рішення Київради про створення скверу Стуса:

…«На початку березня 2010 року відбулося урочисте відкриття скверу імені Василя Стуса за участі громадськості й учнів чотирьох шкіл нашого району.

Та  досі наше занепокоєння викликає той факт, що всі наші запити щодо організаційно-правових заходів на виконання  рішення Київської  міської ради № 13/3451 від 26 лютого 2010 року «Про присвоєння скверу ім. Василя Стуса», наткнулися на відписки попереднім керівництвом Київської міської державної адміністрації. Жодних дій з боку Черновецького не було здійснено у цьому напрямку.

Просимо Вас проконтролювати  виконання рішення Київської міської ради № 13/3451 від 26 лютого 2010 року «Про присвоєння скверу ім. Василя Стуса»».

Команда градоначальника поглузувала з  нашого прохання.

Таким чином у громадськості Святошинського району не залишилося іншого виходу, як знову звернутися до суду.

Все нібито законно – є рішення  Київради, а її виконавчий орган зобов’язаний його виконати. Проте є й інші інтереси. Може меркантильні, а може – хтось зі столичних чиновників недолюблює українського поета Василя Стуса і все українське. Словом, на чергове засідання адмінсуду прийшов «правильний» юрист КМДА і переконав суддю у тому, що КМДА не повинна виконувати рішення свого безпосереднього начальника – Київради.

І суддя Власенкова О.О. хоч і визнала у своїй постанові «протиправну бездіяльність» КМДА у частині невиконання своїх прямих обов’язків, проте представникам київської територіальної громади відмовила у задоволені позову. Мовляв, кияни не є суб’єктом правовідносин з КМДА, тобто не є її начальником, то й не киянам вказувати чиновникам на виконання їх прямих обов’язків.

Позивачі  подали апеляцію до вищого рівня адміністративного суду з проханням скасувати рішення судді Власенкової та примусити КМДА виконати рішення Київради № 13/3451 від 26 лютого 2010 року «Про присвоєння скверу ім. Василя Стуса»» у частині другій – юридичне оформлення скверу Стуса. Наша апеляція досі не розглянута апеляційним адміністративним судом.

Якось не хотілося вірити, що брехня керує над правдою у нашій країні. Я звернувся до народного депутата України Івана Зайця, щоб той посприяв у вирішенні цього питання. Подумав, що, може, коли прийде лист з канцелярії Верховної Ради, Попов особисто його прочитає й відновить справедливість.

Іван  Заєць надіслав О. Попову прохання виправити помилки його попередника і виконати нарешті рішення Київради про сквер Стуса. Але команда Попова поглумилася з народного депутата, надіславши йому дурнувату відповідь у вигляді знущальної відписки. Прочитавши її, я довгий час не міг вгамувати своє обурення.

Зверніть увагу – на звернення народного депутата України до голови КМДА відповів такий собі виконуючий обов’язки голови О. Мазурчак. Так хто ж насправді керує Київською міською державною адміністрацією – О. Попов чи О. Мазурчак? Адже зверталися до голови, а відповів виконуючий обов’язки!

Зручно залишатися «білим і пухнастим» – добреньким і справедливим, коли маєш виконуючого твоїх обов’язків для хамських відписок.

Тепер висновки. Якби Олександр Попов хотів  відновити справедливість щодо скверу ім. Василя Стуса, то він би просто виконав  свої посадові обов’язки щодо відповідного рішення Київради. І тут не потрібно зневажати представників територіальної громади і народного депутата у частині дотримання Закону про звернення громадян, не потрібно судитися з громадою проти скверу Стуса. Потрібно бути більш відкритим для киян і сумлінно виконувати свої професійні обов’язки. Ми ж з колегами розуміємо, що демагогія О. Попова щодо захисту скверу Стуса є звичайним рекламним трюком напередодні майбутніх виборів. А більшість киян цього ж не знають. То ж зробимо правду доступною.

Голова Святошинської районної організації

 «Зелений світ» Віктор Ткаченко